Ну, почнемо з того, що зимова ловля щуки Київ – це окрема пісня. Холодно, вітрюган, а азарт такий, що забуваєш про замерзлі пальці. Знаєте, як буває – стоїш, париш над лункою, а в голові тільки одне: чи візьме сьогодні.
І от іде чоловік по льоду біля Гідропарку, ящик на плечі, а в очах той самий блиск.
Щоб комфортно себе почувати на рибалці взимку необхідно бути тепло вдягнутим. У цьому Вам допоможе термобілизна від Shimano: https://shimano.kiev.ua/odezhda-i-ekipirovka-uk/verhnyaya-odezhda-uk/kostyumy-uk/
Де шукати щуку взимку біля Києва
Але ж спочатку – куди їхати. Вишгородські затоки – класика. Там, де Канівське водосховище розливається, є такі ями й корчі – щука стоїть майже всю зиму.
Далі – район Лівобережжя, біля Осокорків чи Позняків. Старий Дніпро, рукави – глибоко, течія слабка, хижак лінується, але живця чує здалеку.
Конча-Заспа – для тих, хто любить тишу. Їдеш повз бази відпочинку, паркуєшся біля лісу – і вперед, до старих затоплених дерев.
До речі. Багато хто каже, що під мостом Південним теж бере. Там течію ламають опори, і щука тримається в «кишенях». Якось у січні стояв там – дві годині, і два виходи.
І ще одне. Десна біля села Пухівка – якщо лід міцний, то там щуки стільки, що жерлиці не встигаєш перевіряти.
Поведінка щуки у холодній воді
От щука взимку – ледача. Кисню мало, рухається мало. Стоїть на глибині 4–8 метрів, біля бровок, коряг, у ямах.
Але ж коли відлига – оживає. Піднімається вище, активніше полює. Якось було +3 у грудні – і щука брала на блешню, як навесні.
Часто буває, що в глухозим’ї – тільки живець. А в перволіддя чи останній лід – балансир працює краще.
От дивина – стоїть зубаста біля дна, а живця чує за десятки метрів.
Коротко. Дуже.
Як правильно встановлювати жерлиці
А жерлиці – це класика зимової щуки. Живець – плотвичка, окунек, карасик – невеликий, 100–200 г.
Встановлюєш так: лунка, живець на 30–50 см від дна. Прапорчик червоний – щоб здалеку видно.
На течії – грузило важче, щоб не зносило. Я ставлю 10–15 г.
І ще. 5–10 жерлиць – оптимально. Більше – не встигнеш перевіряти.
Перескакуючи – живця міняй раз на годину. Свіжий – краще бере.
Як казав один дядько з Вишгорода, коли ми чай пили біля його машини: «Жерлиця – як пастка. Поставив правильно – і чекай. А ні – ходи й матюкайся».
Кращі балансири для зимового хижака
Ну, балансири – це вже активна ловля. Я люблю 7–9 см, вага 15–25 г – щоб на глибині грали.
Кольори? Кислотні в похмуру погоду, натуральні – в сонячну. Синьо-сріблястий, зелений з чорною спинкою.
Rapala, Kuusamo, Lucky John – працюють. Але й саморобні часто краще.
Техніка – опустив до дна, підняв на 30–50 см, різкий помах – і пауза. 5–10 секунд. Саме на паузі бере.
От таблиця, що в мене в голові:
| Умова | Балансир | Колір |
|---|---|---|
| Перволіддя | 7–9 см | Яскравий |
| Глухозим’я | Менший, 5–7 см | Натуральний |
| Останній лід | Великий, 9–11 см | Кислотний |
Бачите, залежить.
Поради для підвищення результату
Тож кілька порад:
- Виїжджай рано. Щука краще бере зранку.
- Не стій на одному місці. 10–15 лунок – і шукай.
- Живця лови на місці – свіжіший.
- Теплий одяг, термос, бутерброди – обов’язково.
- Безпека – шипи, мотузка, не один.
Або ні? Хоча, напевно так – без термоса взимку ніяк.
Якось помітив, десь 70% улову – це коли ти правильно місце вибрав.
І ще одне. Не жадібничай – велику відпусти. Нехай росте.
А раптом різко – дратує, коли люди жерлиці ставлять по 20–30. Риба не дурна, вона йде.
Отак. Зимова ловля щуки Київ – це не тільки риба. Це ранок на льоду, пара над лункою, прапорчик піднявся – і серце завмерло.
Короткий абзац. Просто.
Тож виїжджай. Свердли. Чекай. І коли витягнеш ту зубасту, що весь день мучила – зрозумієш, чому ми це любимо.
Бачите, як воно. Київська зима дає щуку. Бери, але з розумом.
От і все. Або ні – ще одне: коли прапорчик горить червоним на білому льоду – це найкрасивіше, що є взимку.
