Ну, почнемо з того, що види воблерів – це не просто назви на коробках. Це інструменти. Кожен для своєї риби, своєї водойми, свого настрою. Знаєте, як буває – купиш красивий, а він не працює. Або працює, але не там, де треба.
І от відкриваєш коробку з приманками перед виїздом на Десну, а думаєш – який же сьогодні взяти.
Основні класи воблерів: мінноу, кренки, шеди
Але ж основні – це мінноу, кренки, шеди. Мінноу – довгі, тонкі, як мальок. Грають вузько, твічингом. Ідеальні для щуки – ривками ведеш, і зубаста б’є.
Кренки – пузаті, з широкою грою. Самі колихаються на рівномірці. Окунь їх любить, голавль теж.
Шеди – щось середнє. Плоскі боки, агресивна гра. Часто буває, що на шед бере все підряд.
От дивина – один і той же розмір, а гра зовсім різна.
До речі. Багато хто каже, що мінноу – це 70% улову на щуку. А кренки – на окуня.
Якось помітив на озері біля Бортничів – хлопець з кренком витягнув десяток окунів за годину.
Коротко. Дуже.
Робочі глибини та типи заглиблювачів
От глибина – це ключ. SR – shallow runner, до метра-півтора. Для мілководдя, трави, жабовників.
MR – medium, 1,5–3 м. Універсал.
DR – deep, нижче 3–4 м. Для ям, бровок.
DDR – супердип, до 10 м і більше. Тролінг на судака.
Лопата велика – глибше йде. Мала – ближче до поверхні.
І ще одне. Безлопатеві – ратліни, віби. Тонуть, вібрують. Зимою на судака – вогонь.
Або ні? Хоча, влітку теж беруть.
Перескакуючи – форма лопаті теж впливає. Широка – агресивніше, вузька – тонше гра.
Плавучість воблерів: sinking, floating, suspending
А плавучість – це магія. Floating – спливають. Зупинив – і воблер піднімається. Добре для трави – зачепив, пауза, відплив.
Sinking – тонуть. Для глибини, течії.
Suspending – нейтральна плавучість. Зупинив – висить у товщі. Щука часто б’є саме на паузі.
От таблиця, що я для себе намалював:
| Тип | Коли брати | Приклад риби |
|---|---|---|
| Floating | Мілководдя, трава | Щука, окунь |
| Suspending | Холодна вода, паузи | Щука взимку |
| Sinking | Глибина, течія | Судак, сом |
Бачите, просто.
Коли використовують кожен тип воблерів
Та от коли який. Мінноу – твіч на щуку восени чи навесні. Ривок-пауза-ривок.
Кренки – рівномірка на окуня влітку. По затоках, біля очерету.
Шеди – джерк на велику щуку. Або рівномірно на голавля.
Джерки – великі, безлопатеві чи з малою лопатою. Для трофейної щуки.
Поппери, волкери – поверхневі. Ранок, вечір, коли хижак полює зверху.
Як казав один старий спінінгіст з Троєщини, коли ми біля його гаража приманки перебирали: «Воблер – як вино. Є місце, є час, є настрій».
Поради щодо вибору воблерів під умови водойми
Тож поради:
- На Дніпрі біля Києва – мінноу 90–130 мм, suspending чи floating.
- На Десні – кренки, шеди.
- Мілководні затоки – поверхневі.
- Глибокі ями – дип.
- Початківцям – почни з 5–7 універсальних.
І ще. Колір – в каламутній воді яскравий, в чистій натуральний.
Або ні? Хоча, буває й навпаки – щука в прозорій воді на кислотний б’є.
До речі, біля тієї кав’ярні з зеленою вивіскою на Русанівці є магазин – там підкажуть.
Отак. Види воблерів – це не складно. Це практика.
Короткий абзац. Просто.
А раптом різко – дратує, коли люди купують десятки, а не вчаться вести ті, що є.
Тож бери кілька, пробуй. І коли щука вдарить так, що спінінг зігнеться дугою – зрозумієш, який воблер твій.
Бачите, як воно. Воблери – це інструмент. Обирай з розумом.
От і все. Або ні – ще одне: коли воблер працює – це як музика. Грає, співає, і риба чує.
