Ну, почнемо з того, що вибір воблера – це не лотерея. Це розуміння риби, води, сезону. Знаєте, як буває – маєш десятки приманок, а працює дві-три. А все тому, що не під конкретного хижака підібрано.
І от перебираєш коробку перед виїздом на Десну, а думаєш – для щуки великий мінноу чи кренк для окуня.
Вибір воблера під поведінку хижака
Але ж хижак різний. Щука – засадний мисливець. Стоїть у траві, в корчах, чекає. Любить довгі паузи, ривки.
Судак – глибокий, стадний. Полює на бровках, у ямах, вночі чи в сутінках.
Окунь – зграйний розбійник. Активний, ганяє малька біля поверхні чи в середніх шарах.
От дивина – одна приманка на всіх не працює. Треба під поведінку.
До речі. Багато хто каже, що щука восени на великі воблери краще бере, бо готує запаси.
Якось помітив на Канівському водосховищі – хлопець з мінноу 130 мм витягнув щуку на 5+ кг.
Коротко. Дуже.
Оптимальні розміри та форми воблерів
От розміри. Для щуки – 90–150 мм. Великі мінноу, джерки. Форма довга, тонка – імітує малька.
Судак – 70–110 мм. Вузькі, з активною грою. Шеди, мінноу з вузькою амплітудою.
Окунь – 30–70 мм. Кренки, маленькі мінноу. Пузаті, з широкою грою.
І ще одне. Форма важлива. Плоскі боки – більше блиску, круглі – сильніша вібрація.
Або ні? Хоча, для судака вібрація часто важливіша.
Перескакуючи – великі воблери на велику рибу, маленькі – на дрібну, але голодну.
Глибина роботи та швидкість проводки
А глибина – ключ. Для щуки в траві – поверхневі, floating чи shallow.
Судак – deep runner, 3–7 м. Тролінг чи рівномірка на глибині.
Окунь – SR чи MR, до 2–3 м. Рівномірка чи стоп-енд-гоу.
Швидкість? Щуку – повільно, з паузами. Судак – середньо, рівно. Окунь – швидко, агресивно.
От таблиця, що в мене завжди в телефоні:
| Риба | Розмір (мм) | Глибина | Проводка |
|---|---|---|---|
| Щука | 90–150 | 0–4 м | Твіч з паузами |
| Судак | 70–110 | 3–7 м | Рівномірна |
| Окунь | 30–70 | 0–3 м | Агресивна |
Бачите, різниця.
Колір воблера залежно від прозорості води
Ну, колір – це настрій. В каламутній воді – яскраві, кислотні, з шумом.
В чистій – натуральні: срібло, зелений, коричневий.
Щука в похмуру погоду – темні, провокуючі.
Судак вночі – світлі, фосфорні.
Окунь – червоний, жовтий, часто з чорною спинкою.
І ще. Багато хто каже, що в сонячний день натуральні краще, в похмурий – яскраві.
Якось на Русанівському каналі – окунь на кислотний кренк бив, ніби голодний.
Практичні поради для трьох основних видів риби
Тож поради:
Для щуки – мінноу suspending, твіч з довгими паузами. Восени великі, навесні менші.
Для судака – дип мінноу чи шеди, рівномірка на бровці. Вночі світлі.
Для окуня – кренки, швидка проводка біля трави чи корчів.
Як казав товариш з Позняків, коли ми біля його човна приманки перебирали: «Воблер – як одяг. Під погоду й настрій підбирай».
Або ні? Хоча точно – пробуй різні, дивись, що працює сьогодні.
До речі, біля тієї кав’ярні з зеленою вивіскою на Лівому березі є магазин – там вибір хороший.
Отак. Вибір воблера – це досвід. Чим більше пробуєш – тим краще розумієш.
Короткий абзац. Просто.
А раптом різко – дратує, коли рибалки вірять в «універсальний» воблер. Немає такого.
Тож експериментуй. Підбирай під рибу, під воду. І коли хижак вдарить – зрозумієш, що вибір був правильний.
Бачите, як воно. Правильний воблер – це більше покльовок, більше емоцій.
От і все. Або ні – ще одне: завжди май 5–10 різних. На всі випадки.
