Ну, почнемо з того, що колір воблера – це не просто естетика. Це видимість для риби, провокація, імітація. Знаєте, як буває – кидаєш натуральний в каламуті, а щука й не дивиться. А поставиш кислотний – і відразу удар.
І от перебираєш приманки перед виїздом на Осокорки, а в голові крутиться: сонце сьогодні чи хмари.
Колір воблера в чистій воді
Але ж в чистій воді – натуральні кольори. Сріблястий, зелений з чорною спинкою, коричневий, напівпрозорий.
Риба бачить здалеку, розрізняє деталі. Натуральний воблер імітує живця – і хижак не насторожується.
От дивина – в прозорій воді Десни навесні на сріблястий мінноу щука брала одну за одною.
До речі. Багато хто каже, що в чистій воді яскраві кольори лякають велику рибу.
Якось на Русанівському каналі в сонячний день натуральний працював, а кислотний – нуль.
Коротко. Дуже.
Колір воблера в каламутній воді
Та от каламуть – інша справа. Після дощу, в вітряну погоду, весною після паводку – яскраві, провокуючі.
Жовтий, помаранчевий, кислотно-зелений, червоний. З шумовими кульками – ще краще.
Риба бачить силует і вібрацію, колір контрастує.
І ще одне. Білий чи фосфорний в каламуті – часто рятує.
Або ні? Хоча, в дуже брудній воді чорний теж працює – силует чіткий.
Перескакуючи – на Дніпрі після зливи кислотний кренк на окуня – завжди улов.
Вплив погоди на вибір кольору
От погода. Сонячний день – натуральні, приглушені. Риба бачить добре, яскраве лякає.
Похмурий – яскраві, провокуючі. Контраст потрібен.
В сутінках – темні спинка, світлий бік. Або фосфорні.
От таблиця, що я для себе намалював:
| Умова | Колір | Приклад |
|---|---|---|
| Чиста вода | Натуральні | Срібло, зелений |
| Каламутна | Яскраві | Кислотний, жовтий |
| Сонце | Приглушені | Коричневий, сірий |
| Похмуро | Контрастні | Білий, червоний |
Бачите, просто.
Колір воблера під конкретного хижака
А під рибу. Щука – любить провокацію. В каламуті – яскраві, в чистій – натуральні з червоним чи помаранчевим черевом.
Судак – натуральні, сріблясті, синьо-білі. Вночі – світлі.
Окунь – яскраві, червоні, жовті. Часто з чорною спинкою.
І ще. Велика щука часто на темні, матові.
Як казав дядько з Вишгорода: «Колір – як приправа. Переборщиш – риба не клюне».
Практичні поради та сезонні особливості
Тож поради:
- Весна – натуральні в чистій, яскраві після паводку.
- Літо – яскраві в траві, натуральні на глибині.
- Осінь – провокуючі, великі контрасти.
- Зима – світлі, фосфорні.
Або ні? Хоча, взимку ратліни темні теж беруть.
До речі, біля тієї кав’ярні з зеленою вивіскою на Позняках хлопці завжди сперечаються про кольори.
Отак. Колір воблера – це експеримент.
Короткий абзац. Просто.
А раптом різко – дратує, коли рибалки вірять в «універсальний» колір. Немає такого.
Тож май кілька. Пробуй. Міняй. І коли хижак вдарить на той, що ти обрав – це найкраще відчуття.
Бачите, як воно. Правильний колір – це більше покльовок.
От і все. Або ні – ще одне: дивись на воду, на небо – і обирай серцем.
